УДК 351.83:331.526.2

 

М. М. Жибак,

д. е. н., професор кафедри економіки підприємства  ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут»

 

ТРУДОВА МІГРАЦІЯ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ФОРМУВАННЯ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ РЕГІОНУ

 

M. Zhybak,

PhD, professor of economy enterprise department at VP NUBiP in Ukraine  «Berezhany Agrotechnical Institute»

 

LABOUR MIGRATION AND HER INFLUENCE ON FORMATION AND EFFICIENCY OF THE USE OF LABOUR POTENTIAL OF RURAL TERRITORIES IN THE REGION

 

В статті розглянуто основні причини трудової міграції серед сільського населення у західному  регіоні України. На прикладі Тернопільської області встановлено як внутрішні, так і зовнішні чинники, які спонукають  до трудової міграції, а також її вплив на формування та ефективне використання трудового потенціалу. Обґрунтовано основні напрямки державної політики у цій сфері.

 

Given article covers the main causes of labour migration among rural population of Western Region of Ukraine. Interrnal and external factors which cause labour migration and their influence on formation and effective exploitation of labour potential are determined on the example of Ternopil Region. Main directions of state policy in this sphere are substantiated.

 

Ключові слова: трудовий потенціал, трудова міграція, сільське населення, державна політика, ефективний розвиток.

 

Key words: labour potential, labour migration, rural population, state policy, effective development.

 

 

ВСТУП

Початок ХХІ століття характеризується різким зростанням міжнародних міграційних процесів та залученням до цього явища практично всіх країн світового співтовариства.  Особливо гострою проблема міграції залишається для України, оскільки Україна є лідером по кількості населення, яке покинуло межі країни по суб'єктивних або об'єктивних причинах.  Не дивлячись на різноманітність оцінок масштабів трудової міграції, всі вони показують, що поїздки на заробітки за кордон придбали широке поширення, а також мають, завдяки цьому, велике суспільно-політичне і соціальне значення. Зокрема щоб реально оцінити трудові можливості країни, регіону чи галузі, необхідно знати фактичний стан їхнього трудового потенціалу, для чого необхідно зробити аналіз одного з рушійних чинників, який значно впливає на нього – високий рівень зовнішньої трудової міграції. Проблемам, пов’язаним з міграційними процесами та їх впливом на формування та розвиток трудового потенціалу присвятили багато наукових праць вчені-економісти В. Врум, П. Кругман, І. Івахнюк, М. Філіп, І. Маноло, а також  вітчизняні  вчені, такі як Г.Балабанова, І. Гнибіденко, В. Геєць, В. Данюк,  М. Долішній, Ф. Заставний,  Д.Крапивенко, О. Левцун, В. Литвиненко,  С. Пирожков, Н. Резниченко , О. Улянецька, О. Хомра, О. Шокало, К. Якуба та інші. Аналіз досліджень трудової міграції є важливим для західного регіону, зокрема Тернопільської області. Даний регіон особливий  за своєю сільськогосподарською стабільністю , відповідними соціально-економічними відносинами і традиціями міграції , які складались впродовж тривалого періоду.

ПОСТАНОВКА ЗАВДАННЯ 

Зовнішня трудова міграція руйнує трудові колективи, здатна спричинити цілий ряд негативних явищ. А тому метою даного дослідження є виділити причини і визначити вплив трудової міграції на формування,  розвиток та використання трудового потенціалу сільських територій регіону, а також окреслити шляхи  вирішення існуючих проблем з даного питання. 

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ  

На початку 90-х років ХХ століття економічні й соціальні процеси зумовили в Україні збільшення кількості населення, котре брало участь у територіальних переміщеннях. Внаслідок цього різниця кількості тих, які переїхали жити в Україну, та тих, що виїхали, почала збільшуватися. Сучасні глобалізаційні процеси характеризуються суттєвою активізацією міжнародної міграції. При цьому її структура та обсяги дедалі дієвіше впливають на стан трудового потенціалу – головної конкурентної переваги у сучасній глобальній економіці, [1]. А тому дослідження особливостей міжнародної трудової міграції як її основного компонента, набуває особливої актуальності для України. Зовнішня міграція з  України істотно зросла з моменту проголошення незалежності нашою державою. Серед її основних причин – суттєве зниження рівня та якості життя населення на по- чатку 90–х років, поява такого нового для пострадянських країн чинника, як масове безробіття, й основне – спрощення процедури виїзду за кордон та зміни місця проживання, які стали наслідком демократизації суспільства.

Зовнішню трудову міграцію українців сьогодні, передусім зумовлюють причини, які мають економічний характер. Якщо в період 1994 – 2000 років мотивація трудових мігрантів з України визначалася, насамперед, неможливістю знайти будь-яку роботу, то на початку XXI ст. основним мотивом стало бажання поліпшити рівень добробуту у зв'язку із значним подорожчанням життя в Україні. Серед внутрішніх чинників, які мають як загальнодержавний,  так і регіональний аспекти виділимо наступні:

- неефективна політика держави щодо формування конкурентних переваг національного ринку праці, створення умов для легальної зайнятості, формування потреби в соціальних гарантіях на основі реальної оплати праці;

- високий рівень галузевого та регіонального безробіття в умовах структурних трансформацій в економіці, довготривале зниження попиту на окремі спеціальності;

- суттєве зниження рівня добробуту, фактичне зубожіння більшої частини населення в окремих регіонах і особливо у сільській місцевості серед окремих соціальних груп, потреба в коштах на придбання житла, освіту дітей;

- невідповідність між рівнем оплати праці та фактичною вартістю життя в Україні;

- суттєво нижчий рівень оплати праці в Україні, ніж у країнах працевлаштування;

- монопольне становище роботодавців, які зацікавлені у збереженні низької оплати праці, тінізації значного сегменту ринку праці в Україні, незабезпеченні соціальних гарантій для працівників;

- накопичення стартового капіталу для створення власного бізнесу;

- причини нематеріального характеру (побачити світ, вивчити мови);

- посилення негативних настроїв під час виборчих процесів і втрата перспективи до розвитку на території України та ін..

Але якщо раніше в міграції брали участь мешканці столиці, великих міст, де люди були більш інформованими і мобільними, існували зв'язки із зарубіжними країнами, поступово все активнішими ставали жителі різних за величиною поселень. Так, за даними загальнонаціонального соціологічного моніторингу, на сьогодні в потоках тимчасової трудової міграції за кордон найбільш широко представлено населення малих міст (33% виявлених домогосподарств мігрантів) та сільської місцевості (28%), [3]. Багато українців навіть не знають про легальний механізм виїзду і шукають нелегальні шляхи, що і ризиковані і більш дорогі. Мігранти масово використовують студентські візи, нехтуючи обмеженням на кількість робочих годин, туристичні візи.

Слід зазначити, що значна кількість українських працівників-мігрантів працюють за кордоном, не маючи врегульованого правового статусу, наслідком чого є порушення їхніх прав. Умови роботи більшості українських громадян за кордоном не відповідають нормативам. Переважна більшість мігрантів мають робочий день тривалістю 10 годинами і більше. Лише 10-15% з них мають письмові договори з роботодавцем, [5]. Сьогодні основними сферами, де зайняті українські мігранти, є: будівництво; сільське господарство (збір урожаю); домашнє господарство (прибирання будинку, догляд за дітьми, інвалідами); сфера торгівлі і сервісу (в т.ч. готельний бізнес). Так, трудова міграція до Росії: задіяні переважно чоловіки будівельних професій і малокваліфіковані громадяни. Трудова міграція до Італії: задіяні переважно жінки старшого працездатного віку. Робота домашньою прислугою, нянями, гувернантками. Характерне довгострокове (2-3 роки) перебування. Трудова міграція до Іспанії: переважно сільськогосподарські роботи, будівництво. Трудова міграція до Польщі і Чехії: різні види робіт, де задіяні як чоловіки, так і жінки. Характерне короткострокове перебування (2-3 місяці). Але виїжджають за кордон і вчені, викладачі, спеціалісти в області медицини і вищих технологій, програмісти (проблема «витікання умів»). Втрати у сфері науки унаслідок «витоку умів» оцінювались ще у 2005 р. понад $1 млрд. на рік, [5].

Сьогодні серед "заробітчан" все більшою стає доля жінок. Негативними наслідками цього є зниження репродуктивної функції, наркоманія, збільшення ризику ВІЛ-інфікування. В результаті дівчата і жінки за своїми фізіологічними даними найбільш підготовлені до материнства не можуть брати участь у процесу відтворення населення України.  Відплив молоді спричиняє негативні демографічні наслідки як внаслідок руйнації сімейних відносин, так і через несприятливу для народження і виховання дітей специфіку “мігрантського” способу життя. Наприклад, у Тернопільській області, охопленій значною трудовою міграцією, кількість укладених шлюбів на тисячу населення у 2010 році в порівнянні з 1990 р. скоротилася в 1,4 рази, [7]. Водночас, абсолютна кількість розлучень за даний період збільшилася майже на 14%, [7].  Ще більш складною сімейною проблемою, яка переростає у соціальну, є виховання дітей мігрантів, залишених в Україні, особливо у випадках тривалої відсутності обох батьків. Як наслідок, Україна стикається з новим видом соціального сирітства, необхідністю брати під державну опіку частину дітей мігрантів.

Оцінюючи результати трудової міграції, важливо враховувати перспективи її розвитку. Як доводять соціологічні дослідження, орієнтація на виїзд за кордон для постійного проживання більше притаманна особам, які мають досвід трудової міграції, ніж тим, хто такого досвіду не має, а з числа заробітчан – тим мігрантам, котрі частіше і довше перебували за кордоном. Таким чином, трудова міграція виступає фактором, що підвищує ризик еміграції. Тобто, нинішні тимчасові поїздки на заробітки у майбутньому можуть перетворитися у незворотні втрати населення. При чому ця перспектива стає більш реальною із збільшенням строків заробітчанських поїздок, кращою адаптацією мігрантів за кордоном, покращанням внаслідок цього їх заробітків та умов проживання.

Як соціально-економічний процес міграція містить в собі багато аспектів, які впливають на економічну та соціальну ситуацію в Україні. Перш за все,  міграція — це двосторонній процес. Експортуючи власну робочу силу, Україна неминуче в майбутньому змушена буде імпортувати іноземну робочу силу з менш розвинених країн. Також існує інша проблема,  яка полягає в тому,  що вибулих працівників,  тобто працівників,  які емігрували в країни з високим рівнем добробуту, заміщують працівники,  які іммігрували з країн з меншим рівнем добробуту [6] . 

Трудова міграція, як масове явище, не сприяє наповненню пенсійного і соціального фондів через відсутність відрахувань від заробітної плати заробітчан. Вона призводить до втрати кваліфікації, оскільки особи з високим рівнем професійної підготовки здебільшого виконують за кордоном малокваліфіковану роботу. Щорічно в країну від мігрантів надходить 4,5- 5.5 млрд. дол. на рік, що перевищує суму іноземних інвестицій. Але лише 3,6% заробітчан організовують власну справу [2] . Ще однією тенденцією є відтік грошей, зароблених українськими мігрантами, з українських банків в західні. Якщо раніше наші мігранти вважали за краще класти гроші на депозити в українські банки, то тепер, під час кризи, неспокій людей за свої трудові заощадження викликає недовіру до національної банківської системи. Через збільшення валютних ресурсів окремих сімей відбувається зростання цін на товари і послуги на внутрішньому ринку без відповідного підвищення купівельної спроможності основної маси населення. Це веде до ще більшого розшарування суспільства. Існує також загроза втрати конкурентоспроможності вітчизняними фірмами через ввіз до країни дешевих товарів «човниками».

Як вже відзначалось, останніми роками у зовнішній трудовій міграції набувають розвитку тенденції залучення до неї дедалі більшої кількості сільського населення. Обмеженість альтернативи робочих місць на селі призводить до того, що селяни на практиці залишаються найбільш безправними та дискримінованими по відношенню до права на працю принаймні з точки зору вибору сфери діяльності. Основним чинником, який сприяє формуванню наведених тенденцій, залишається низька оплата праці в Україні та безробіття. В масштабах України регіони з найвищим рівнем безробіття досі є основними «експортерами» робочої сили. Принагідно зазначимо, що погодинна оплата праці в Україні складала 0,8 євро проти 5 евро в Польщі, і 30 євро у Німеччині і Франції. Трудові мігранти, які працюють на сезонних роботах чи на будівництві, отримують набагато вищі зарплати, які сягають близько 40 дол. за годину, тобто до 1000-1300 дол. за місяць. Цей показник набагато перевищує дохід, який отримують громадяни України в Росії [3].

У ході дослідження проблеми трудової міграції в західному  регіоні нами було  проведено опитування респондентів-учасників трудової міграції із сільської місцевості у Тернопільській області [4]. Серед опитаних респондентів, (Табл.1),  27 осіб  Бережанського, Козівського,  Монастириського та Підгаєцького районів Тернопільської області.  За статтю серед опитаних  жінки становили 7 осіб або 25,9%, відповідно чоловіки – 20 осіб.  За віком  опитуваних умовно розподілено на чотири групи,а саме: віком 18-29 років – 7 осіб, у тому числі жінок – 3;  віком 30-39 років – 13 осіб, із яких 4 жінки, віком 40-49 років та понад 50 років – 7 чоловік, серед яких жінки відсутні. Якщо проаналізувати склад мігрантів за віком, то цілком очевидно, що найбільш фізіологічно придатні для відтворення населення особи (вікові групи 18-29 і 30-39 років) тривалий час перебувають за кордоном, тобто з відривом від сім’ї. Це, безперечно, негативно позначається  на процесі відтворення трудового потенціалу села та інших проблемах, відзначених вище. Серед опитуваних відсутні  особи пенсійного віку, тобто  складають працездатне, економічно-активне  населення.

За рівнем одержаної освіти – 10 осіб мають  вищу освіту, що становить 37%, в тому числі – 3 жіки, або  30,8%. Інші респонденти за освітою розподілились наступним чином: з професійно-технічною освітою  – всього 2 особи, або 7,4%; з повною середньою освітою – 14 осіб або 51,9%; базова середня освіта – 5 осіб, або 18,5%.  Відзначимо принагідно, що для одержання освіти затрачено чималі державні кошти, які  б мали покращити якісні характеристики трудового потенціалу України, а не зарубіжжя.

Як виявило  опитування респондентів, у досліджуваному регіоні найбільш вагомими  причинами, що спонукають до трудової  міграції, є низький рівень заробітної плати  сільських жителів (33,3%) та відсутність роботи (51,9%), а також: відсутність роботи за фахом (2,7%); відсутність постійної роботи  (14,8%);  інші причини  (2,7%).

 

Таблиця 1.

Результати опитувань учасників трудової міграції із сільської місцевості Тернопільської області

 

Щодо тривалості трудової міграції, то маємо наступну картину: до 3-х років – 18,5%, у тому числі жінки – 7%;  3-5 років – 40,7%, у тому числі 57,1% жінок;  понад 5 років – 40,7%, із яких 28,6% – жінки. За напрямами трудова міграція має наступний характер: 33,3% опитаних у досліджуваному регіоні  працюють або працювали в країнах СНД. Серед них понад  90% мігрантів працює в Росії, зокрема  в Москві та Московській області, Тюменській області, Санкт-Петербурзі тощо. Згідно з аналізом,  66,7%  опитаних респондентів працює в інших країнах, зокрема в Португалії, Іспанії, Італії, Англії,  Німеччині, Польщі, Чехії, Канаді, США.

Дослідження свідчать, що майже всі опитані бажають повернутись до України за умови вирішення наступних  соціально-економічних питань:

- забезпечення сталого розвитку сільських територій та соціальної інфраструктури села, що відповідає міжнародним стандартам та нормам – 7,4%;

- наявності роботи за фахом та належних соціально-побутових умов – 11,1%;

- відповідна оплата праці, гарантії соціальних виплат та збільшення загальних доходів сільського населення – 62,9%;

- приведення чинного законодавства України у відповідність з міжнародними нормами з питань соціального захисту,  стимулювання та розвитку підприємництва – 18,5%.

За даними обстеження сільських населених пунктів області, понад 40% їх жителів, які працюють на підприємствах і в організаціях, або майже чверть всього зайнятого (включаючи й особисте селянське господарство) сільського населення працює за межами свого села[8]. Це чинить дуже негативний вплив на усі сфери суспільного життя, зменшується кількість сільського населення та відповідно кількість зайнятих у сільському господарстві. Відтак актуалізується проблема невідкладного вжиття заходів, спрямованих на створення нових робочих місць на сільських територіях, відновлення соціальної інфраструктури села спрямованих на створення нових робочих місць на сільських територіях та відтворення і формування сільського трудового потенціалу.

ВИСНОВКИ

Суперечливість явища трудової міграції підводить до висновків про те, що основний зміст політики держави у відповідній сфері має полягати у мінімізації її негативних наслідків, максимальному використанні позитивних для громадян (у тому числі – працівників-мігрантів) та суспільства результатів. Політика регулювання трудової міграції має виходити з того постулату, що право громадянина виїжджати за рубіж є невід'ємним від його права на гідний рівень життя вдома, тобто права мати роботу або власну справу, яка б дозволяла реалізувати себе та забезпечувати добробут своєї сімї. З метою забезпечення національних інтересів України у міграційній сфері необхідно подолати негативну динаміку міграційних процесів та створити умови для повернення трудових мігрантів до України. Підґрунтям для цього має бути продумана та послідовна соціально –економічна політика, концепція якої повинна формуватись у двох напрямках:

формування умов для підвищення конкурентоспроможності національного ринку праці та створення умов для зменшення масштабів зовнішньої трудової міграції; забезпечення захисту інтересів громадян України за кордоном та створення умов для поширення легальної трудової міграції. Очевидно, що і вказані підчас опитування респондентів регіону умови припинення  трудової міграції  найближчим часом повинні лягти в основу державної політики щодо збереження та подальшого формування трудового потенціалу села.

Однак наслідки теперішньої політики уряду, незважаючи на раніше проголошені цілі поки що не дають приводу для оптимізму. Скоріше за все у найближчому майбутньому обсяги трудової міграції зберігатимуться на існуючому рівні, а у випадку продовження спаду в економіці, що вже намітився, кількість виїжджаючих за кордон „заробітчан” зростатиме.

 

ЛІТЕРАТУРА.

1. Варецька О. Соціально економічне підґрунтя трудової міграції населення України / О. Варецька // Україна аспекти праці. 2005. – № 5. – С. 34-40.

 2. Відтворення та ефективне використання  ресурсного потенціалу АПК (теоретичні і практичні аспекти) / [відп. ред. акад. УААН В. М. Трегобчук]. – К. : Ін-т економіки НАН України, 2003. – 259 с.

3. Довга В. Зовнішня трудова міграція – важливий чинник, що послаблює трудовий потенціал України. / В. Довга  // Вісник Львівського університету. Серія екон. 2009. Вип. 41. С.165-168.

4.  Жибак М.М. Розвиток трудового потенціалу села Західного регіону України: [монографія] / М. М. Жибак. –Тернопіль: Видавництво Астон, 2010. – 336 с.

5. Лавриненко С. Тенденції трудової міграції з України до країн СНД / С.  Лавриненко //Стратегічні пріоритети. - №2(11), 2009. С. 185-194.

6. Міга В.К. Асиметричність сільського ринку праці в системі чинників розвитку трудового потенціалу сільських ТСС / В.К. Міга // Соціально-економічні проблеми сучасного періоду України. Стратегії розвитку регіонів:методологія розробки, механізми реалізації: Зб.наук.пр. / НАН України. ІРД; редкол.: Є.І.Бойко (відп.ред.). – Львів, 2008. – Вип.2 (70). – С.174-190.

7. Статистичний щорічник Тернопільської області за 2011 рік. Головне управління статистики у Тернопільській області. - Тернопіль, 2012.  – 463 с.

8. Трудова міграція населення Тернопільської області: кількісний та географічний аспекти / Мінпраці та соц. політ. України. Тернопільська облдержадміністрація. – Тернопіль: Лідер, 2010. – С. 41.

 

References.

1. Varets'ka, O. (2005), “Social and economic basis of labor migrations of population Ukraine”, Ukraina aspekty pratsi, vol. 5, pp. 34-40.

 2. Trehobchuk, V.M. (2003), Vidtvorennia ta efektyvne vykorystannia  resursnoho potentsialu APK (teoretychni i praktychni aspekty) [Reproduction and effective use of the resource potential of AIC (theoretical and practical aspects)], In-t ekonomiky NAN Ukrainy, Кyiv, Ukraine.

3. Dovha, V. (2009), “External labor migration - an important factor that reduces the labor potential Ukraine”, Visnyk L'vivs'koho universytetu. Seriia ekon., vol. 41, pp. 165-168.

4. Zhybak, M.M. (2010), Rozvytok trudovoho potentsialu sela Zakhidnoho rehionu Ukrainy [The development of labor potential of villages Western region of Ukraine], Vydavnytstvo Aston, Ternopil, Ukraine.

5. Lavrynenko, S. (2009), “Tendencies of labor migration from Ukraine to CIS countries”, Stratehichni priorytety, vol. 2, no. 11, pp. 185-194.

6. Miha, V.K. (2008), “Asymmetry of the rural labor market in the system factors development labor potential in rural TSS”, Sotsial'no-ekonomichni problemy suchasnoho periodu Ukrainy. Stratehii rozvytku rehioniv: metodolohiia rozrobky, mekhanizmy realizatsii, vol. 2, pp. 174-190.

7. Department of Statistics in the Ternopil region (2011), Statystychnyj schorichnyk Ternopil's'koi oblasti za 2011 rik [Statistical Yearbook of the Ternopil region in 2011], Department of Statistics in the Ternopil region, Ternopil', Ukraine.

8. Ternopil Regional State Administration (2010),  Trudova mihratsiia naselennia Ternopil's'koi oblasti: kil'kisnyj ta heohrafichnyj aspekty [Labour migration of the Ternopil region: quantitative and geographical aspects], Lider, Ternopil', Ukraine.

 

 

 Стаття надійшла до редакції 01.12.2013 р.