УДК 332.122: 338.47

 

В. В. Лифар,

к. е. н., доцент, доцент кафедри менеджменту,

 Запорізький національний технічний університет, м. Запоріжжя

 

МЕХАНІЗМ УПРАВЛІННЯ СТРАТЕГІЄЮ ВИКОРИСТАННЯ ТРАНЗИТНОГО ПОТЕНЦІАЛУ РЕГІОНУ

 

У статті запропоновано механізм управління стратегією використання транзитного потенціалу регіону через розкриття організаційного, економічного і соціального блоків. Визначено елементи системи управління стратегією і структуру механізму управління стратегією.

Ключові слова: механізм, стратегія, транзитний потенціал регіону, організаційний блок, економічний блок, соціальний блок, система управління.

 

In this article the mechanism of strategy managing of region transit potential usage by the disclosure of organizational, economical and social units is offered. The elements of managing system of strategy and the structure mechanism of strategy managing are determined.

Key words: mechanism, strategy, transit potential of region, organizational unit, economical unit, social unit, system of managing.

 

 

Постановка проблеми. Заснована на виробництві та експорті промислової продукції з низькою доданою вартістю модель розвитку України вже вичерпала себе. Одночасно суттєво зменшилися можливості держави вирішувати проблеми регіонального розвитку з використанням традиційних методів представлення субвенцій і дотацій з державного бюджету. Таким чином, регіони поставлені в умови фактичного самовиживання, рівень благополуччя залежить від якості роботи регіональної і місцевої влади, їх здатності залучити нові інвестиції і створити нові робочі місця. Тому існує суспільний запит на інші форми стимулювання розвитку регіонів, заснованих не на принципах паритетності чи вирівнювання, а на принципах конкуренції. На перший план виходить пошук «точок зростання» регіону, тобто тих галузей, синергія яких сприятиме розвитку інших. Однією з таких точок є ефективне використання транзитного потенціалу регіону (ТПР). Для активізації цієї точки потрібна чітка стратегія  використання ТПР, а для управління стратегією необхідна розробка механізму.

Аналіз останніх наукових досліджень. Серед дослідників потенціалу стратегічні аспекти управління потенціалом розглядали: О.В.Комеліна – стратегії розвитку і механізм управління інноваційно-інвестиційним потенціалом [1], Л.М.Черчик – стратегічний потенціал рекреаційної системи регіону [2], М.В.Гудзь – модель управління стратегією ефективного використання потенціалу курортно-рекреаційної території [3]. Транзитний потенціал наукове співтовариство досліджувало значною мірою з позицій держави, а не регіону (А.М.Новікова [4], Т.В.Блудова [5], О.А.Хумаров [6]). Тому багато питань, пов’язаних саме з регіональним управлінням транзитним потенціалом, залишилися поза увагою авторів.

Мета роботи. Розкрити сутність механізму управління стратегією використання транзитного потенціалу регіону.

Виклад основного матеріалу дослідження. Безпосередньо термін «механізм» у науковій літературі є досить вживаним у сполученні з різними термінами. Тому в залежності від цього його зміст та структуру різні науковці та практики трактують по-різному. Однак, не дивлячись на різноманітність трактувань, всі вони мають спільні риси, що витікають із сутності самого поняття «механізм». Аналіз тлумачних економічних словників дозволив виокремити наступні основні значення «механізму»: 1) система, пристрій, спосіб, що визначають порядок певного виду діяльності [7, Т.2,с.355]; 2) послідовність дій, станів, які визначають процес або явище [8, с.401].

під механізмом розуміють систему, яка визначає порядок господарчої діяльності. Змістовне наповнення механізму спирається на визначення елементів системи, їх структури, виконуваних ними функцій, а також характеру зв’язків між ними. Наприклад, Є.С.Нагорна концентрує увагу на цілісності та замкнутості механізму, яка проявляється у формулі досягнення цілі: «ціль – дія – результат – ціль» [9]. В цілому, механізм визначає конфігурацію системи як наслідок вільної взаємодії її елементів. Механізм, створюючи умови для забезпечення сталості здійснення процесу, оптимізує внесок задіяних в процесі елементів системи для отримання конкретного результату. Взаємодія елементів розуміє передачу імпульсу дії від одного елемента до іншого. Ефективність такої передачі залежить як від сторони, що передає, так й від сторони, що приймає. Отже, можна стверджувати, що потенціал механізму локалізовано у відносинах між елементами системи. При відсутності взаємодії елементів, відсутній і передумови формування і реалізації механізму. Кожний механізм повинен відповідати наступним основним вимогам:

результативність (ефективність) – витрати ресурсів на всіх стадіях використання механізму повинні перекриватися сукупним ефектом від його прямої дії;

адаптивність – механізм повинен бути достатньо гнучким для відносно швидкої адаптації до змін зовнішнього середовища;

стійкість – механізм повинен бути достатньо надійним, щоб функціонувати при значних змінах в навколишньому середовищі;

комбінаторність – механізм повинен досить легко й швидко налаштовуватися на сумісне використання з іншими механізмами, а додаткові витрати на синхронне функціонування різних механізмів повинні перекриватися синергійним ефектом від сумісних дій;

доступність – механізм не повинен відрізнятися надмірною складністю для того, щоб його впровадження могло бути здійснено за короткий час;

системність – механізм апріорі є системним утворенням;

цілеспрямованість – орієнтованість механізму на досягнення поставлених цілей.

У широкому розумінні механізм є результатом цілеспрямованої діяльності людей і являє собою певну сукупність принципів, методів, інструментів, що забезпечують виконання заданих економічних процесів (досягнення поставлених цілей). Поєднання понять «механізм» та «управління» дозволяє визначити термін «механізм управління» та надає йому додаткове змістовне наповнення. Оскільки під управлінням розуміють вплив суб’єкта управління на об’єкт управління шляхом управлінських рішень, то відповідно механізм управління слід розглядати як найбільш ефективний елемент системи управління, що забезпечує вплив на об’єкт управління та результати його діяльності. Тому при дослідженні механізму управління важливим є визначення суб’єкту та об’єкту управління.

На рівні території суб’єктами управління виступають вищі державні органи управління; регіональні та місцеві органи виконавчої влади й органи самоврядування; керівники транспортних підприємств. Об’єктом управління є ресурси транспортного комплексу регіону.

Узагальнюючи результати дослідження, механізм управління стратегією визначено як сукупність принципів, методів і інструментів, які шляхом взаємодії між собою забезпечують суб’єктам управління можливість впливати на об’єкт управління для досягнення поставлених стратегічних цілей. Механізм управління стратегією включає три види блоків: організаційний, економічний і соціальний. Організаційний блок включає: управління цілями, правове забезпечення стратегії, організаційний інструментарій. Правове забезпечення механізму управління стратегією базується на діючому законодавстві, має бути спрямовано на реалізацію положень Конституції України, сформовану на даний час правову основу управління розвитком регіону, закладену в Законах України «Про місцеве самоврядування в Україні» [10], «Про місцеві державні адміністрації» [11], «Про стимулювання розвитку регіонів» [12] та інших нормативно-правових актах, що регулюють розвиток територій на державному і регіональному рівнях. Разом з тим важливим принципом реалізації стратегії є координація дій усіх рівнів управління, заснована на системі колективної відповідальності «держава – регіон – територіальна громада – людина». Організаційний інструментарій передбачає організаційні заходи щодо створення транспортного кластеру, мережі транспортно-логістичних центрів.

Економічний блок включає систему фінансового забезпечення реалізації стратегії і систему економічних інструментів. При цьому фінансове забезпечення передбачає не тільки бюджетне фінансування, але й залучення зовнішніх інвестицій. Саме інвестиційна складова є необхідною умовою досягнення поставлених цілей. У міжнародній практиці проблема браку фінансових ресурсів вирішується за рахунок реалізації різних заходів: виділення додаткових бюджетних асигнувань; введення цільових податків для користувачів послуг інфраструктури; залучення позикових коштів під гарантії уряду; залучення позабюджетних інвестицій на основі використання механізмів державно-приватного партнерства. Очевидно, що при орієнтації лише на бюджетне фінансування неможливо реалізувати поставлені цілі (створення транспортно-логістичних центрів, реконструкція та оновлення транспортних комунікацій) через неефективну управлінську діяльність державних служб щодо цілеспрямованого використання державних коштів.

Соціальний блок містить соціальні інструменти, принципи, методи відтворення трудових ресурсів регіону, зокрема підняття рівня добробуту населення регіону.

Інтеграція організаційного, економічного та соціального блоків приводить до формування організаційно-економічно-соціального механізму управління стратегією використання ТПР, яка поєднує у собі різноманітні методи прямого й опосередкованого впливу на використання ТПР. При формуванні механізму слід прагнути досягнення рівноваги між економічною ефективністю, соціальною результативністю та екологічними обмеженнями, що висуваються до процесів транспортної діяльності і мати певну теоретико-методологічну базу.

Логічною є гіпотеза, що в рамках реалізації механізму управління стратегією використання ТПР збалансування дій всіх рівнів органів влади, органів місцевого самоврядування приведе до динамічного зростання економічної, соціальної та екологічної результативності на регіональному рівні (рис.1). З методологічного, методичного й практичного боку механізм управління стратегією використання ТПР є малодослідженим, унаслідок чого існують проблеми ефективного використання ТПР.

 

Рис. 1. Механізм управління стратегією використання ТПР

 

На регіональному рівні відсутня навіть статистична база даних стосовно транзитних перевезень територією області, що суттєво ускладнює процеси управління транзитним потенціалом. Ефективний механізм управління стратегією використання потенціалу реалізується в межах певної структури управління, що включає шість елементів (рис.2). Запропонована структура дозволяє процесу формування механізму набути рис гнучкості і адаптивності до факторів зовнішнього середовища (фактори формування ТПР), під впливом яких він постійно перебуває.

 

Рис. 2. Структура системи управління стратегією використання ТПР

 

У науковій літературі стосовно суті та складових механізму управління стратегією існує чимало розбіжностей і підходів серед дослідників. Так, М.І.Самогородська в механізмі управління регіональною інвестиційною стратегією виділяє наступні структурні елементи: цілі управління, трансформовані в критерії управління; фактори управління (елементи об’єкту управління та їх зв’язки); методи впливу на фактори; ресурси управління [13]. На відміну від такої точки зору, Д.П.Жаравін в структурі механізму реалізації стратегії концентрує увагу ще й на функціях управління та принципах створення механізму [14, с.34].

У баченні інших вчених елементи механізму управління формуються як цілі та критерії, фактори, структура, методи управління [15, с.65; 16, с. 59]. Узагальнюючи точки зору різних науковців, запропоновано структуру механізму управління стратегією, що включає: цілі управління, принципи створення механізму, систему управління, забезпечення процесів управління, методи управління (рис.3). Запропонована структура є підставою для розуміння змістовної наповненості елементів механізму управління стратегією.

 

Рис. 3. Структура механізму управління стратегією  використання транзитного потенціалу регіону

 

Висновки. Отже, механізм управління стратегією включає три види блоків: організаційний, економічний і соціальний, інтеграція яких приводить до формування організаційно-економічно-соціального механізму управління стратегією використання ТПР. Структура системи управління стратегією і структура механізму управління стратегією розкривають змістовне наповнення механізму управління стратегією використання ТПР.

 

Список використаних джерел:

1. Комеліна О.В. Стратегія трансформації інноваційно-інвестиційного простору України: теорія, методологія, практика: монографія. – К.: ТОВ «ДКС центр», 2010. – 486 с.

2. Черчик Л.М. Стратегічний потенціал рекреаційної системи регіону: теорія, методологія, оцінка: монографія / Л.М. Черчик, Н.В.Коленда. – Луцьк: ЛНТУ, 2008.–235 с.

3. Гудзь М.В. Потенціал приморської курортно-рекреаційної території: стан і перспективи використання: монографія / М.В.Гудзь. – Донецьк: Юго-Восток, 2010. –352 с.

4. Новікова А.М. Методологічні основи розвитку транзитного потенціалу України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра екон. наук: спец. 08.07.04 / Національний авіаційний ун-т. – К., 2004. – 35 с.

5. Блудова Т. В Глобалізація транспортної системи та поняття «транзитний потенціал країни» / Т. В. Блудова // Економіка України. – 2006. –   № 10. – С. 73-78.

6. Хумаров О.А. Підвищення конкурентоспроможності України: мобілізація транзитного потенціалу / О.А.Хумаров // Стратегічні пріоритети. – 2009. – №2(11). – С.152-157.

7. Економічна енциклопедія: у 3-х томах / [Гаврилишин Б.Д., Мочерний С.В. та інш.]. – К., Видавн. центр «Академія», 2002. –  Т. 2. – 672 с.

8. Большой экономический словарь / Под ред. А. Н. Азрилияна. –  7-е изд., доп. и  перераб. –  М.: Ин-т новой экономики, ОМЕГА-Л, 2010. – 1376 с.

9. Нагорная Е.С. Организационно-экономический механизм реализации стратегии развития / Е.С.Нагорная. – Вестник Омского университета, 2011. – №2. – С.244-249.

10. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР від 21.05.1997 [Електронний ресурс] / Відомості Верховної ради. – 1997. – № 24. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80

11. Закон України «Про місцеві державні адміністрації» №586-XIV від 09.04.1999 [Електронний ресурс] / Відомості Верховної ради. – 1999. – № 20-21. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/586-14

12. Закон України «Про стимулювання розвитку регіонів» №2850-IV від 08.09.2005 / Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/anot/2850-15

13. Самогородская М.И. Разработка механизма управления региональной инвестиционной стратегией [Електронний ресурс] / М.И.Самогородская / Менеджмент в России и за рубежом. – 2003. – №4.  – Режим доступу: http://www.mevriz.ru/articles/2003/4/1726.html

14. Жаравин Д.П. Формирование механизма реализации муниципальной стратеги / Д.П.Жаравин // Проблемы развития территории. – 2005. – №28. – Т.1. – С.29-41.

15. Инякин В.Н. Место комплексных целевых программ в развитии объединений / В.Н.Инякин // Развитие производственных объединений в промышленности (вопросы теории и практики). – Донецк: ИЭПАНУССР, 1979. – 145 с.

16. Організаційно-економічні засади розвитку потенціалу соціально-економічних систем: [монографія] / за заг.ред. Л.С.Головкової. – Запоріжжя: КПУ, 2011. – 464 с.

Стаття надійшла до редакції 18.05.2012 р.